Завантажити матеріали

Завантажити матеріали

Розвиваємо громадянські компетентності: другий клас. Тема "Зміни"

Розвиваємо громадянські компетентності: другий клас. Тема "Способи пізнання"

Розвиваємо громадянські компетентності: другий клас. Тема "Територія"

Розвиваємо громадянські компетентності: другий клас. Тема "Спільнота"

Розвиваємо громадянські компетентності: другий клас. Тема "Вартість і цінність"

Розвиваємо громадянські компетентності: другий клас. Тема "Хочу, можу, треба"

Розвиваємо громадянські компетентності: другий клас. Тема "Ідеї-винаходи-відкриття"

Розвиваємо громадянські компетентності: другий клас. Тема "Рух і час"

Розвиваємо громадянські компетентності у першому класі

Навчально-методичні матеріали для педагогів, батьків та учнів перших класів із формування громадянської компетентності є додатковими навчально-методичними матеріалами до існуючих Модельних навчальних програм (Модельних навчальних тижнів) для першого класу. Це ресурс із конструювання освітнього процесу з акцентом на формування громадянської компетентності учнів першого класу Нової української школи. Пропоновані матеріали розроблено з метою формування в учня/учениці власної ідентичності й готовності до змін через вироблення поваги до інших, толерантного ставлення до культурного різноманіття та розбіжності суджень, набуття досвіду взаємодії й співпраці, через обмірковування прийнятих у класі, школі, місцевій громаді соціальних норм, активну участь у житті цих спільнот і усвідомлення відповідальності за свої вчинки. Презентовані види навчальної діяльності з питань формування громадянської компетентності можуть бути орієнтиром для роботи педагогів, учнів перших класів і одночасно матеріалами, які можуть використовувати батьки для глибшого розуміння теми, надання допомоги дітям у її засвоєні, спільної роботи, обговорення, розробки проектів тощо.

Порадник для вчителя (навчально-методичні матеріали)

Навчально-методичний посібник «Нова українська школа: порадник для вчителя» є продовженням навчальних тем, які опрацьовувались вчителями під час тренінгів. Посібник містить матеріали та практичні завдання, які допоможуть вчителям створювати освітнє середовище, забезпечити різні форми інтегрованого навчання, залучати до педагогічної взаємодії родини дітей, інших партнерів, оцінити власну практику в контексті освітніх новацій, здійснювати моніторинг розвитку учнів.

Гра по-новому, навчання по-іншому (методичний посібник)

Цей посібнк містить вправи та ігри, спрямовані на формування ключових компетентностей у дітей початкової школи. Вправи та завдання посібника можна легко інтегрувати в освітній процес початкової школи, оскільки вони грунтуються на діяльнсному та ігровому підходах.

Шість цеглинок в освітньому просторі школи (методичний посібник)

Цей посібник створений з метою реалізації ігрових та діяльнісних методів навчання у початковій школі. Він дає опис методики "Шість цеглинок".

НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА: порадник для вчителя

Навчально-методичний посібник «Нова українська школа: порадник для вчителя» містить матеріали та практичні завдання, які допоможуть учителям створювати освітнє середовище, забезпечити різні форми інтегрованого навчання, залучати до педагогічної взаємодії родини дітей, інших партнерів, оцінити власну практику в контексті освітніх новацій, здійснювати моніторинг розвитку учнів.

Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу "Я досліджую світ" у 1-2 класах закладів загальної середньої освіти на засадах компетентнісного підходу (навчально-методичний посібник)

5 найефективніших та зрозумілих інтернет-ресурсів для створення Mind maps.

Створення інтелект-карт – цікавий та захопливий процес, який точно сподобається вашим учням. Але не можна не визнати, що на роботу над картою доведеться витратити багато зусиль та часу – про це ми вже розповідали в окремій статті. А що робити, коли часу обмаль, а особливого хисту до малювання немає?

У такому випадку у пригоді стануть онлайн-сервіси, розроблені спеціально для створення інтелект-карт. Давайте розглянемо деякі з них.

XMind – чудова програма, за допомогою якої можна створювати зручні інтелект-карти та діаграми Fishbone, а також проводити мозкові штурми. XMind має приємний інтерфейс, а розібратися з особливостями керування дуже легко. А головне – все безкоштовно.

Переваги:

• Створення різнотипних схем.
• Красивий дизайн, яскраве оформлення – фон на всю карту або на окремі блоки, великий вибір стилів, ліній, кольорів, піктограм та форм.
• Велика кількість різноманітних інструментів та функцій (встановлення будь-яких параметрів шрифту, редагування та перевірка орфографії, зовнішні посилання тощо).
• Працювати над однією інтелект-картою можуть одразу декілька користувачів.
• Сумісність з пакетом програм Microsoft Office.

Bubble – зручний онлайн-ресурс, за допомогою якого можна легко та швидко розробляти яскраві інтелект-карти. Ресурс умовно безкоштовний: ви можете вільно створити 3 mind maps, а от за більшу кількість доведеться заплатити. Втім, для ознайомлення учнів з самим принципом роботи з картами, цього вистачить.

Переваги:

• Робота в режимі онлайн.
• Зручна навігація.
• Доступ для одразу декількох учасників.
• Можливість імпортувати готову карту до свого сайту чи блогу.
• Мова ресурсу – англійська, проте інтерфейс дуже простий та реалізований за допомогою графічних зображень.

Сервіс iMindMap був створений тим самим славнозвісним автором методики інтелект-карт Тоні Бьюзеном, а отже, автоматично заслуговує на увагу. Звісно, програма повністю відповідає технології mind maps, але використовувати її безкоштовно ви можете лише 30 днів. Потім можливо лише або видалити, або купити.

Переваги:

• Працює у чотирьох режимах – створення інтелект-карт, мозковий штурм, фіксація думок та ідей.
• Має близько 130 видів стилів.
• Наявні необхідні для зручної роботи інструменти (перевірка правопису, можливість робити нотатки та встановлювати власні формати тощо).
• Можливість додавати аудіофайли та зображення.
• Експорт файлів у форматі PDF, SVG, 3D зображення, веб-сторінки, презентації Power Point, а також архівація в zip-файл

Сервіс iMindMap був створений тим самим славнозвісним автором методики інтелект-карт Тоні Бьюзеном, а отже, автоматично заслуговує на увагу. Звісно, програма повністю відповідає технології mind maps, але використовувати її безкоштовно ви можете лише 30 днів. Потім можливо лише або видалити, або купити.

Переваги:

• Працює у чотирьох режимах – створення інтелект-карт, мозковий штурм, фіксація думок та ідей.
• Має близько 130 видів стилів.
• Наявні необхідні для зручної роботи інструменти (перевірка правопису, можливість робити нотатки та встановлювати власні формати тощо).
• Можливість додавати аудіофайли та зображення.
• Експорт файлів у форматі PDF, SVG, 3D зображення, веб-сторінки, презентації Power Point, а також архівація в zip-файл

Створення інтелект-карт – цікавий та захопливий процес. До того ж, завдяки цим програмам та онлайн-ресурсам, робота не займе багато часу. Спробуйте разом з учнями!

Джерело: https://naurok.com.ua/post/internet-na-korist-stvoryuemo-yaskravi-intelekt-karti

Добірка зручних і функціональних програм, за допомогою яких можна створити власні хмари слів за дизайном на будь-який смак.

Формули з неорганічної хімії, винятки з правил в українській мові, терміни з квантовой фізики, столиці країн Південно-Східної Африки, визначні дати Другої Світової війни тощо – купа, ціла купа найрізноманітнішої інформації, яку має запам'ятати школяр! Як все це опанувати?

Щодня сучасний старшокласник має засвоїти цілий масив різних відомостей за шкільною програмою. І хоча для навчання є практично необмежені можливості доступу до інформації, все частіше у школярів виникають проблеми з навчанням. Чому? Часто мозок просто не в змозі систематизувати всю інформацію, яку отримує.

Як допомогти вирішити цю проблему? Залучіть на уроках метод графічної систематизації – хмари слів. З використанням сучасних програм створення таких хмар не забере багато часу, а навчання буде більш ефективним!

Хмара слів (хмара тегів, або зважений список) – це візуальне відтворення списку слів, категорій, міток чи ярликів на єдиному спільному зображенні. За допомогою хмар слів можна візуалізувати термінологію з певної теми у більш наочний спосіб. Це сприяє швидкому запам'ятовуванню інформації.

Залучення цього методу доречне на уроках з будь-якої навчальної дисципліни. Наприклад, на уроках фізики, хімії чи математики за допомогою такої демонстрації можна робити термінологічні чи формалізовані добірки з теми. На уроках літератури, історії чи географії можна відобразити імена видатних постатей, які жили у певний час. На заняттях з мов у такий спосіб можна візуалізувати приклади слів за певним правилом, слова-виключення тощо.

Хмару слів можна легко згенерувати власноруч з використанням спеціальних програм.

Word It Out – безкоштовний англомовний сервіс для створення хмар слів, який є одним з найпростіших і зручних у використанні. Якщо ваша англійська недосконала, у браузері Google Chrome можна налаштувати автоматичний переклад сторінки, будь-якою зручною для вас мовою.

Хто розробник?

Сервіс WordItOut був створений спеціалістами компанії Enideo з Великої Британії.

Ключові переваги Word It Out:

• сервіс є безкоштовним та не потребує реєстрації на сайті;
• кириличні шрифти не спотворюются при відображенні;
• можливість обрати на власний смак 2 кольори, в яких буде показано текст та фон;
• наявність функції обирання орієнтації сторінки та співвідношення сторін зображення;
• можливість виключати короткі слова із хмари;
• наявність кнопки випадкових налаштувань, завдяки якій можна генерувати різні варіанти відображення тексту;
• вільний доступ до скачування власноруч створеної хмари чи її поширення за допомогою посилання.

Word Cloud Generation – англомовний сервіс для створення тегових хмар, який має найбільш зручну інтуїтивно зрозумілу навігацію.

Хто розробник

Сервіс було створено лондонським програмістом, спеціалістом зі створення візуалізацій Джейсоном Девісом у 2004 році.

Ключові переваги Word Cloud Generation:

• інтуїтивно зрозуміла навігація сервісом;
• можливість вибору кількості слів, їх величини та кута положення;
• можливість зміни шрифтів (однак їх назву треба вводити вручну);
• створену власноруч хмару слів можна роздрукувати безкоштовно у растровому та векторному форматах без реєстрації на сайті.

Word Art – багатофункціональний англомовний сервіс для створення хмар слів. З його допомогою можна створювати яскраві хмари різної форми. Однак недоліком цієї програми є певне спотворення шрифтів при відображенні кирилиці.

Хто розробник

WordArt – програма, яка була створена у 2009 році під назвою Tagul та перейменована у 2017 році.

Ключові переваги Word Art:

• для створення хмари текст можна або додати вручну, або за вказаним посиланням;
• розширені налаштування дозволяють змінювати у відображенні хмари ряд параметрів (основну форму, добирати
• комбінацію з 8 кольорів, шрифти, орієнтування слів, колір фону тощо);
• можливість відображення певних слів виключно обраним кольором;
• безкоштовне скачування зображень у форматі jpg чи png (скачування векторного зображення платне).

До Бібліотеки освітнього проекту «На Урок» наші колеги постійно додають корисні матеріали. За посиланням Ви можете знайти відеопрезентацію з демонстрацією, як створити хмару слів онлайн за допомогою сервісу WordArt.

Wordcloud.pro – російськомовний слово-генератор, що дозволяє створювати яскраві хмари певних форм (з використанням базових шаблонів чи авторські).

Програма має безкоштовну версію з базовими можливості та платну версію pro.

Хто розробник

Wordcloud.pro – сервіс, що створений російськими спеціалістами у 2015 році.

Ключові переваги Wordcloud.pro:

• наявність російсько- та англомовного інтерфейсів програми;
• легка зрозуміла навігація сайтом;
• створення власної хмари слів у 3 кроки;
• наявна бібліотека базових шаблонів у 2-3 кольорах.

Використання яскравої графіки у вигляді хмар слів на уроках дозволить зробити акценти на ключових моментах із теми вивчення. Це, у свою чергу, сприяє переосмисленню та систематизації навчального матеріалу. До того ж, використання різних кольорів, шрифтів та форм хмар дозволить учням швидше опанувати новий матеріал завдяки активному залученню зорової пам'яті.

А ви вже створювали хмари слів зі своїми учнями?

Джерело: https://naurok.com.ua/post/internet-resursi-dlya-stvorennya-hmar-sliv-vlasnoruch

Що таке game-based learning (ігрове навчання)?

Це гра з визначеними результатами навчання (Shaffer, Halverson, Squire, & Gee, 2005). Під грою мається на увазі не завжди цифрова (комп’ютерна) гра. Процес розробки ігор для навчання передбачає збалансування необхідності охоплювати предмет з бажанням встановити пріоритет гри (Plass, Perlin, & Nordlinger, 2010).

Гейміфікація – це використання ігрових елементів як системи мотивування до навчального процесу, у той час як game-based learning – це навчання, яке повністю засноване на грі, в якій закладені певні мета, завдання та результати. Серед вчених досі існує дискусія щодо точного визначення гри (Salen & Zimmerman, 2004). Одне визначення говорить про гру як про “систему, в якій гравці беруть участь у штучному конфлікті, визначеному правилами, що приводить до кількісного результату” (Salen & Zimmerman, 2004).

Наприклад, за домашні завдання з математики учні отримують певні бонусні бали (гейміфікація), або вчитель розробив гру, під час якої учень виконує завдання з математики за певними правилами, отримує бали й досягає результату, про який повідомляється учневі на початку гри (навчання на основі гри).

Психологи давно визнали важливість гри в розвитку розумових здібностей та навчанні. За словами Піаже (Piaget ,1962), гра дозволяє переступити дітям свою безпосередню реальність, вона стає більш абстрактною, символічною чи соціальною, що сприяє проходженню різних стадій когнітивного розвитку. Дитина може “діяти як, ніби”, надаючи звичним предметам певні ролі, вміння, таким чином розвиваючи абстрактне мислення.

Мотиваційна функція ігрового навчання – найчастіше цитована характеристика. Навчання на основі гри мотивує учнів тривалий час виконувати певні операції, що мають стимули, наприклад, збирати зірки, інші трофеї і закріплюватися в рейтингових таблицях, а також ряд механічних дій, результатами яких захоплені учні (тобто, формується високий рівень зацікавленості: Hidi & Renninger, 2006; Rotgans & Schmidt, 2011).

Вчені змоделювали навчальну діяльність на основі гри в проекті INTERACT (The Integrated Model of Multimedia Interactivity) і дослідили когнітивну взаємодію (тобто інтелектуальну обробку), афективну взаємодію (тобто обробку та регулювання емоцій), поведінкову взаємодію (тобто жести, вчинки й рухи) та соціокультурну взаємодію (тобто соціальні взаємодії, вбудовані в культурний контекст). Ігрові персонажі зачіпають учня емоційно, а соціальні функції, такі як спільна гра, підтримують соціокультурну взаємодію.

Мета всіх цих типів взаємодії полягає в тому, щоб сприяти когнітивному залученню учня до навчання. Ігри, які не сприяють пізнавальній активності, не є ефективними щодо досягнення навчальної мети (Domagk, Schwartz, & Plass, 2010). Тому під час створення ігор для навчання важливо враховувати всі ці аспекти.

Тренди освітніх досліджень вказують на те, що зацікавленість до вивчення впливу ігор на навчання зростає (Ke, 2009; Kebritchi, Hirumi, & Bai, 2008; Wu, Chiou, Kao, Hu, & Huang, 2012b). Навички 21 століття відносяться до широкого спектру навичок – таких як уміння навчатися та мислити як інноватор (зокрема, критичне мислення, креативність, співпраця та комунікація), а також навички у сфері інформації, медіа та технологій (Binkley et al., 2014).

Тим не менше, єдиної ефективної моделі в школах для вироблення таких життєво необхідних навичок не існує. Водночас, дослідження показали, що розважальні ігри здатні сприяти осмисленому вивченню через надання гравцям адаптивних викликів, цікавості, самовираження, відкриття, негайного зворотного зв’язку, чітких цілей, контролю над гравцями, занурення, співпраці, конкуренції, змінної винагороди та низького рівня невдач (наприклад, Anderson, 2011; Gee, 2007; Squire, 2011).

Навчання на основі ігор, особливо серйозних ігор, що наповнені змістом, швидко підхоплюються учнями. Часто з’являються історії успіху від Minecraft у початковій школі до ігор, які піднімають глибокі серйозні питання.

Масові онлайнові рольові ігри на багато користувачів – дуже популярні. Яскравість та привабливість ігор, таких як World of Warcraft, – це заклик до співпраці з іншими для виконання квестів, нападу на територію противника та знищення керівників. На додаток деякі ігри передбачають онлайн-бої, а, отже, це вимагає від всіх учасників злагодженої роботи, щоб вижити у віртуальному світі.

Ігри, які потребують співпраці, також вимагають і спілкування. Як у вікні чату, так і через усне спілкування через гарнітуру геймери постійно спілкуються один з одним. Це тому, що для роботи є чітка очевидна мета.

Спілкування у вікні чату або створення інших ефективних напрямів для комунікації з командою може бути використана в класі як кейси, щоб продемонструвати проблеми та відпрацьовувати навички ефективного спілкування.

Добре розроблені ігри вимагають від гравців вирішення різноманітних складних проблем, деякі з яких потребують конкретних знань, а деякі – просто вимагають загального критичного мислення. Розглянемо дві гри.

Усім відома гра Angry Birds (що також подвоює виховання наполегливості) поступово стає все складнішою. Кожен рівень додає нові змінні та аспекти, щоб збільшити складність, використовуючи ефективний ігровий процес. Мозок має оцінювати, аналізувати, планувати наперед, застосовувати нові ідеї все більше, щоб пройти ці рівні. Вчитель може використовувати рефлексію та інші методи, щоб учні демонстрували та документували свої спостереження.

Pocket Law Firm, гра, яка допомагає гравцям вивчати громадянське суспільство, вимагає чіткого критичного мислення через отриманий зміст. Вчителі можуть використовувати гру, щоб зануритися в права та обов’язки громадян. Завдяки успішному плануванню юридичної фірми, оцінці вхідних справ тощо, гравці використовують критичне мислення, щоб отримати найвищий бал.

Більше про ігрове навчання та основні його принципи можна дізнатися тут:

1. National Education Institution
2. Association for Supervision and Curriculum Development(ASCD)
3. The Joan Ganz Cooney Center (at Sesame Workshop)
4. Institute of Play
5. Games + Learning + Society Center
6. Games and Learning

Популярність ігор не є ворогом освіти – а швидше новою моделлю навчання. Ігри кидають виклики гравцям, у процесі гри їх зусилля винагороджуються, вони поступово йдуть до мети, долаючи перешкоди, а досягнувши – отримують задоволення.

Таке задоволення пов’язане з вивільненням дофаміну (біологічно активна хімічна речовина, яка в мозку людини передає емоційну реакцію і дозволяє відчувати задоволення). Також вивільненню дофаміну сприяє усвідомлення того, що людина вирішила проблему, розв’язала головоломку, правильно відповіла на складне запитання або навчилася повторювати послідовність рухів, необхідних для відтворення мелодії на музичному інструменті.

Саме тому учні повинні використовувати ті засоби навчання, які дозволяють їм побачити власний прогрес, відчути ситуацію успіху, подібно до того, як бачать його під час відтворення відеоігор.

Теорії стають популярні не тільки тому, що доступні, а й через те, що задовольняють певну потребу”.

Книги Кена Робінсона, що з’явилися за останні два роки українською завдяки видавництву “Літопис”, є саме тими працями, які мусять бути в домі кожного, хто є або був пов’язаний з освітою. Проте, на відміну від “Школи майбутнього“, книгу“Освіта проти таланту” я б назвала дещо ширшою. Адже у ній йдеться не так про освітню систему та значення освіти в житті людини, як про вагомість творчості в житті кожного з нас.

Більше того, на сторінках цієї праці автор відповідає на запитання, які сьогодні перед собою ставить кожен, хто зацікавлений в особистому зростанні та розвитку: як стати творчим лідером і як навчитися бути творчим?

Питання освіти і в світі загалом, і в Україні зокрема сьогодні є як ніколи актуальним. Мабуть, кожен, хто хоча б трохи цікавиться ним, може погодитися з твердженням про якщо не відсутність узагалі, то досить малий відсоток присутності творчості в освітньому процесі. Часто-густо творчість як така взагалі нівелюється, залишаючись у тіні так званих “більш потрібних” предметів чи точніше “більш правильних” методів їх вивчення.

Кен Робінсон не раз у своїй книзі наголошує на тому, що ми неправильно розуміємо саме поняття творчості. Зазвичай ми приписуємо її мистецтву, музиці, кіно. Проте вона є в будь-якій професії. Будь-яка робота потребує творчого підходу, якщо працівник налаштований на розвиток. Більше того, автор наводить приголомшливі, як на мене, слова викладачки танців Марти Ґрем, які виявляють усю вагомість творчості в житті людини:

“Жвавість, життєва сила, енергія, збудження перетворюються крізь вас на дію, а що ви – унікальні в усі часи, то і їхнє вираження – теж унікальне. Якщо ви заблокуєте творчі імпульси, вони ніколи не знайдуть виходу через когось іншого і втратяться назавжди”.

На жаль, у житті багатьох людей їхня освіта – це певний пройдений етап (у когось він обмежується школою, хтось здобуває також і вищу освіту, дехто проходить додаткові курси), до якого вони вкрай рідко повертаються. Справа в тому, що ми переконані у визначенні освіти як підготовки до того, що трапиться з нами в майбутньому. Так, ніби за якийсь проміжок часу ми накопичуємо необхідні нам знання, а решту життя просто їх використовуємо.

“Вважаючи освіту процесом підготовки до чогось, що станеться у майбуньому,– пише Кен Робінсон, – ми нехтуємо тим, що перші шістнадцять чи вісімнадцять років життя людини – це не репетиція. Молоді люди живуть тут і тепер”. А отже, освіта має плекати таланти й здібності, що дадуть нам змогу вже тепер вести якнайкраще життя.

“Щоб реалізувати свій справжній творчий потенціал – в організаціях, школах і спільнотах, – ми мусимо по-іншому сприймати себе й ставитись одне до одного. Мусимо навчитися бути творчими”.

У час, коли в багатьох процесах нас можуть замінити роботи, роботодавці шукають не працівників з вищою освітою чи зразковим дипломом, але людей, які творчо мислять, генерують новаторські ідеї, вміють спілкуватися і працювати в команді, гнучких й упевнених у собі. А все тому, що з фахівця, який не вміє сприймати ситуацію комплексно – немає жодної користі. То який же він, творчий лідер?

Почнемо з того, що це людина, яка розвиває свою уяву та творчість:“Прямувати просто до мети, тобто до інновацій, не розвинувши спершу уяви й творчості, від яких вони залежать, – те саме, що сподіватися виграти золоту медаль на спортивних змаганнях, не маючи наміру спочатку потренуватися”.

Звісно ж, спершу кожен може мати страх перед змінами. Насамперед це хвилювання через те, що доведеться постійно продукувати якісь нові ідеї. Але суть у тому, щоб створити середовище, де всі, хто в ньому перебуває, охоче пропонували свої ідеї. Також вони можуть боятися втратити контроль. Проте творче лідерство передбачає щось інше, ніж звичку давати команди й усе контролювати.

Автор подає три головні ролі творчого лідера.

І. Сприяння розвиткові творчих здібностей кожного учасника організації.

“Організації – не бездушні механізми, а люди – не їх елементи. Люди мають цінності й почуття, уявлення і думки, мотивацію і біографію, тоді як шестерні й гвинтики – ні”.

Кожен працівник має творчий потенціал. Щоб новаторство процвітало, його треба сприймати як невід’єму частину мети цілої організації, а не як її окрему функцію. Люди, які наймаються на роботу в компанію, мають за плечима різний досвід і є багатогранними особистостями, проте їх зазвичай сприймають тільки на основі їхньої освіти й робочих зв’язків.

Справжній творчий лідер мусить створювати в колективі атмосферу, де буде відчуття спільної культури. Втілити це можна за допомогою організації семінарів, лекцій, тренінгів для своїх працівників, спільного цікавого та корисного часопроведення. Кожен учасник команди має відчувати свою вагомість, знати про важливість його особистого внеску для розвитку цілої організації. Окрім того, лідер має подбати про умови, в яких кожен працівник зможе навчатися бути творчим.

Кен Робінсон наводить чудовий приклад, на який хочеться звернути трохи більше вашої уваги. Йдеться про корпоративний університет як внутрішню структуру компанії. Його найважливішими завданнями є:

• підтримка відчуття належності до компанії;
• допомога персоналові зрозуміти умови й пріоритети діяльності організації;
• розвиток конкретних навичок й умінь, що дають організації конкурентні привілеї.

Звернімося до питання освіти. Однією з причин, чому так багато учнів покидають систему, є те, що про їхні потреби часто-густо забувають. Якби державна освіта будувалася на персоналізації як основі, її покидало б значно менше школярів.

“Окрім загальної навчальної програми, учні мусять мати можливість глибше зануритись у сфери, що особливо їх цікавлять, і пробувати найрізноманітніші професії, – роздумує автор на сторінках “Освіти проти таланту”. – Не кожен хоче вступати до університету, а той, хто вступає, не зобов’язаний робити це відразу після школи. Хтось хоче відвідувати школу дизайну, музичну школу чи танцювальну академію. Іншим хочеться відразу почати працювати”.

ІІ. Утворення та підтримування динамічних творчих команд.

Лідер має:

• утворювати творчі команди, вирішуючи, яких людей до якого пректу долучити;
• зосереджувати діяльність команди на основних завданнях, установлюючи обмеження, рамки й цілі;
• забезпечувати команду ресурсами, щоб вона могла виконати завдання, маючи вдосталь часу й матеріалів.

“Талановитий лідер знає, кого залучити до команди, що дати кожному її учасникові й коли час братися за щось інше”.

Цінність колективу криється в розмаїтті її учасників, кожен з яких має власні зацікавлення, знання та вміння в певній галузі, та у співробітництві. Співробітництво як процес імпровізації базується на двох ключових засадах:

• всі учасники приймають кожну висловлену пропозицію. Мета – не відкидати чужі ідеї, а використати їх як основу для подальшої роботи;
• треба завжди дбати про гарний імідж своїх партнерів. Мета – не оцінювати критично їхні ідеї, а допомагати їм краще їх сформулювати й довести до пуття.

А щодо школи: “Знати, з якого джерела черпати, щоб задовольнити ту чи ту конкретну потребу, – ось справжня майстерність, яку мають вчителі-професіонали. Щоб створити в школі творчу культуру, треба відродити творчі здібності вчителів”.

ІІІ. Розвиток загальної культури новаторства.

Творчі культури мають бути наділені насамперед такими рисами:

• гнучність;
• допитливість.

Не менш важливим є облаштування творчого простору: “Гнучкий робочий графік і вплив інформаційних технологій стирають межі між домом і офісом, роботою й розвагами та дозвіллям. Важливо дозволяти працівникам по-своєму облаштовувати своє робоче місце так, щоб це надихало їх на творчість. Там, де цінують співробітництво, має бути простір для зібрань і тренінгів”.

І на завершення наведу слова з книги, які справді надихають на зміни: “Творче навчання і сприяння творчості – це не розкіш, без якої можна обійтися. І це стосується як державного та приватного секторів, так і шкільного й домашнього середовища. Творчість дарує нам змогу прожити достойне життя й берегти світ, у якому варто жити. Культурні й економічні обставини, в яких ми і наші діти мусимо давати собі раду, кардинально відрізняються від тих, що існували в минулому. За допомогою освітніх ідеологій дев’ятнадцятого століття не вдасться подолати викликів століття двадцять першого. Нам потрібна нова епоха Відродження, що цінуватиме різні види інтелекту і плекатиме творчі взаємини між дисциплінами, а також між освітою, бізнесом і широкою громадськістю. Трансформувати освіту нелегко, проте її крах обійдеться нам неймовірно дорого, тоді як успіх дасть переваги, яких ми й уявити собі не можемо”.

Визначено компетентності вчителів початкової школи, необхідні для навчання учнів перших класів у 2018/2019 і 2019/2020 навчальних роках

У цьому році вчителі початкових класів підвищуватимуть свою кваліфікацію за Типовою освітньою програмою для підвищення кваліфікації педагогічних працівників, затв. наказом МОН України від 15.01.2018 № 36 (далі — Програма). Саме в Програмі означено профіль учителя початкової школи. Профіль, або опис компетентностей, відповідає Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року, схваленої розпорядженням КМУ від 14.12.2016 № 988.

Профілі базових компетентностей учителя початкових класів

У Програмі виокремлено основні індивідуально-особистісні та професійно-діяльнісні якості вчителя, яких він має набути для успішного виконання стратегічної мети й завдань реформування початкової освіти.

Головна ідея підвищення кваліфікації — забезпечити індивідуально-особистісне та професійно-діяльнісне самовдосконалення педагогів початкової школи завдяки активізації їхньої базової освіти, набутого професійного та життєвого досвіду. Базові компетентності вчителя початкових класів

Базові компетентності вчителя початкових класів

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/1973-yakim-ma-buti-vchitel-novo-ukransko-shkoli?error=1

На початку грудня МОН узгодило остаточну версію проекту Державного стандарту початкової освіти. Невдовзі його мають ухвалити на засіданні Кабінету Міністрів. Текст цієї версії відрізняється від тої, яку “Нова українська школа” аналізувала в серпні в матеріалах для вчителів і батьків.

Щоб розібратися зі змінами, яких зазнав Стандарт початкової освіти, наші журналістки взяли інтерв’ю в співавтора цього документу Романа Шияна.

Зараз Стандарт погоджується з міністерствами та іншими інстанціями. Це повторне погодження, адже після ухвалення нового закону “Про освіту” ми внесли зміни.

Мені повідомили відповідальні працівники МОН, що Стандарт з незначними зауваженнями погодила Національна академія наук України. Вона, зокрема, наполягає на збереженні або й збільшенні обсягу української мови для шкіл з іншими мовами викладання (не 5 годин, а 7) у відповідному  базовому навчальному плані.

Національна академія педагогічних наук також наполягає не певних змінах, що стосуються окремих освітніх галузей. Ці рекомендації враховані частково.

Зараз проект перебуває на погодженні в Мін’юсті, після чого його спрямують у Кабмін. Тобто невдовзі матимемо новий Держстандарт початкової освіти.

Внаслідок ухвалення закону ми повернулися до первинного задуму: те, що закон називає обов’язковими результатами навчання, а в нашій попередній версії називалося загальними очікуваними результатами, залишається в тілі документу, а пакет конкретних очікуваних результатів опускається на рівень типових освітніх програм. Раніше це було двома частинами Стандарту.

Таким чином ми вже отримали ретельно опрацьовану основу для Типових освітніх програм.

І це було рішення МОН – щоб Типові освітні програми були укладені за галузями, окремими частинами (колишні КОРи, а тепер – очікувані результати навчання). Це потрібно для того, щоб кожен авторський колектив чи вчительська спільнота могли на цій підставі створювати власні рішення: інтегрувати що завгодно з чим завгодно в яких завгодно комбінаціях.

У Стандарті і Типовій програмі про інтегровані рішення тільки йдеться як про бажану можливість, але самі вони з’являються вже на наступному кроці – бо їх може бути багато. Якщо вони базуються на Типовій освітній програмі, то їх не треба ніде затверджувати (за законом “Про освіту”, таку програму може затвердити Педагогічна Рада – ред.).

А електронний конструктор, який ми зараз завершуємо, дозволятиме моделювати навчальні програми й на першому рівні визначати, чи відповідають вони Стандартові.

Так. Вони потрібні саме для цього. Хоча вони багатьох дратують. Але вони прості, там є нумерація для полегшення пошуку, і вони не потрібні для повсякденної роботи вчителя – лише для планування.

Закон визначив перелік компетентностей, подібний до європейського першоджерела (“Рекомендації Європейського Парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя” – ред.), але трошки від нього відрізняється. Тому ми в загальній частині Стандарту визначили, як ці ключові компетентності можуть бути реалізовані на рівні початкової школи.

Для мене в загальній частині важливими є два речення.

А вже обов’язкові результати – прив’язані до того чи іншого циклу або рівня освіти. Ці цикли (1-2 та 3-4 класи – ред.) опинилися під загрозою, тому що закон їх визначає не чітко. Їх майже викинули, але ми відстояли, бо на них усе побудовано.

Значна частина вчителів хотіли б, щоб їм показали результати, які мають бути на кінець першого класу. Ми вважаємо, що якщо так зробити на рівні навіть освітніх програм, то це зруйнує концепцію циклів. Ми не маємо підганяти темпи розвитку дитини. Тим більше, що в Стандарті є пряма вказівка, що обов’язкові результати можуть досягатись раніше або пізніше закінчення певного рівня навчання.

У нас є речення, що компетентнісний потенціал кожної освітньої галузі дозволяє розвивати всі ключові компетентності. Не так – що компетентність іноземних мов розвивається тільки на іноземній мові, або математична – тільки на математиці.

Чому це важливо? Тому що ми паралельно працюємо над документом, який був оприлюднений рік тому – “Основи Державного стандарту”. Там вперше був сформульований цей компетентнісний потенціал. На жаль, він зараз не ввійшов у тіло жодного нормативного документу.

Тому нам важливо згадати його принаймні так завуальовано, щоб згодом, коли ми доопрацюємо цю основу (у нас є такі наміри спільно з Європейським фондом освіти – і тут я хотів би принагідно подякувати Олені Бех, спеціалісту з підприємливості та підприємництва ЄФО, за її пасіонарність). Наприкінці лютого, ми повертаємося до цієї теми.

У процесі удосконалення Стандарту ми мали спробу привести у відповідність до закону компетентнісний потенціал у всіх галузях. Ми зрозуміли, що нам треба його розкласти на етапи: або за рівнями, або навіть за циклами. Принаймні за рівнями, щоб початкова школа мала своє рішення.

Це нам дозволить для основної школи чіткіше і цілісніше показувати обов’язкові й очікувані результати в освітніх програмах – як кожна ключова компетентність у тій чи іншій галузі розкриваться за циклами або рівнями.

Внаслідок дискусії з нашими опонентами, більшість з яких входили до складу авторської групи, вилучили ціннісний компонент, який був у загальній частині. На мою думку, варто було його залишити, бо це квінтесенція.

Вирішили, що ним ніяк не можна користуватися, він не дає інструменту. Хоча я вважаю, що громадскість, батьки якраз могли брати на озброєння ці 7 пунктів (цінність дитинства, радість пізнання, принципи здоров’я та безпеки тощо – ред.). Дехто вважає, що їх треба було б тоді точніше прописувати, приводити у відповідність до закону – щоб вони прямо випливали з нього. Тоді б довелося довше працювати над Стандартом.

І головне, що ми втратили – формування обов’язкових результатів навчання від першої особи. Нам було зрозуміло, що ми не зможемо сформулювати їх аж так просто, щоб це можна було вкласти у вуста 8-річної дитини, але вважали, що 10-річна чи 12-річна на подальших етапах навчання зможе це свідомо декларувати: “Я обираю книжку, яка мені подобається”, наприклад. Тепер обов’язкові результати звучать як вимоги до учня: аналізує, оцінює, розглядає.

Також була дискусія, як урівноважити знаннєвий традиційний компонент з уміннями. У минулій редакції ми це зводили до вмінь і групували їх за загальними цілями. Тепер це – загальні результати. Там, крім уміння, ще є досвід, який здобуває учень, прочитується ширший контекст, ставленнєвий подекуди. І тоді це вже комплексна компетентність.

Всі ніби погоджувалися, що так – уміння важливе, але воно базується на знаннях. Тоді давайте добирати такі знання, які допоможуть розвивати вміння. Тому в освітніх програмах ми показали пропонований зміст, який пов’язаний з кожною змістовою лінією, але не співвіднесений твердо з очікуваними результатами і не нав’язується.

Ми навіть думали – рекомендований чи пропонований зміст. Назвали пропонованим: на цьому змісті ви можете розвивати вміння, щоб досягнути певних очікуваних результатів.

Через відхід від знаннєвого компоненту зараз в мовно-літературній галузі ми маємо зауваження повернути більше граматики, будови слова, базуватися на знанні мови. Наші мовники шкодують, що зник концепт розвитку власного стилю мовлення – був такий очікуваний результат.

Так само з математикою – у нас була тверда дискусія стосовно сюжетних задач. Частина нашої групи вважала, що сюжетна задача – це один з варіантів проблем математичного змісту, які нас оточують, які можна розв’язувати математичними методами. І ми намагалися, щоб не було їхнього пріоритету.

Але досі, коли говоримо про пов’язані між собою величини, опоненти кажуть: “Давайте візьмемо дані і шукане”, і за цим одразу проглядається алгоритм розв’язування задач.

Серпнева версія Стандарту відрізнялася від поки чинного більше, ніж теперішня. У цій редакції ми зробили півкроку назад. Але основна відмінність зберігається: ми оперуємо не державними вимогами, а очікуваними результатами, і вони сформульовані все-таки як уміння.

У попередньому Стандарті компетентнісний підхід декларувався. А тепер ми намагаємось його інструменталізувати. Хоча, на мою думку, недостатньо. Але ми це надолужимо за підтримки ЄФО (Європейський фонд освіти). У жовтні він дозволив скористатися досвідом двох консультантів, які розробляли інструментальні рішення за двома ключовими компетентностями – підприємливість і цифрова.

Також через компаньойнів з інших міжнародних проектів будемо інструменталізовувати громадянську компетентність. Україна фактично перша намагається втілити найновіші європейські розробки на рівні нормативної бази.

Тобто ми  намагаємося інструменталізувати всі ключові компетентності, використовуючи найновіші розробки фахівців з ЄС, які це вже багато років працюють над цим. Зможемо втілити це предметніше в основній школі, а від того, можливо, доведеться повернутись і в якийсь спосіб це втілити на початковому рівні.

Я почну з того, що ми намагалися до роботи над цим документом залучити всі зацікавлені сторони і знайти спільну мову зпредставниками усіх цивілізацій. Часом нам здавалося, що це вдається. Але, на жаль, з’ясувалося, що це не зовсім так. Одним з мотивів було, очевидно, зберегти свої надбання і навчально-методичні матеріали, успішні видавничі проекти.

Ми завжди казали про знаннєву і вміннєву парадигми – що нікуди знання не дінуться, що без них – ніяких умінь. Тепер після цієї цивілізаційної битви я ще більше переконаний, що від знаннєвої парадигми треба віддалятися рішучіше, ніж я вважав на початку цього процесу. Тому що викласти в Стандарті знання для замап’ятовування чи навіть для формування вмінь– це абсолютно зайве.

У тому, що існує традиція, від якої важко відійти. З цією традицією важко сперечатись, тим більше, що її носії завжди мають аргументи, які неможливо спростувати. Вони переконані в тому, що кажуть. Але водночас визнають, що вони за поступ, що треб змінювати, модифікувати, модернізувати. Але – ані руш. Колись мені це так пояснили: “Ми не повинні дати зруйнувати те, що в нас є”.

Насправді така загроза існує.

Ми зараз намацали світові тренди – навіть з тими циклами. Французи й фіни пишаються, що вони зробили курикулум за циклами. У фінів є цикл для 7-8-річних дітей, а потім – для 9-11-річних (тобто 2+3 роки). Французи зробили три цикли по 2 роки, і останній виходить за межі початкової освіти – перехідний. Фіни теж просто в тексті Стандарту пишуть, як перейти з одного циклу на інший. Тому нам важливо цю тяглість мати.

Якщо формально дивитися, то наш Стандарт найбільше подібний на шотландський. Трохи нам прикро, що шотландці провалилися в тестуванні PISA. До цього Стандарту була прикута увага світу, він був дуже оригінальний. Ми там побачили оцей поступ – розвиток умінь. Хтось може навіть прямі запозичення побачити, бо ми його фрагментарно перекладали, але на столі тоді було багато Стандартів.

Ми не робили академічного порівняння Стандартів: звідти – це, а звідти – те. Але на столі лежали шотландський, ірландський, англійський, французський (ми мали нагоду поспілкуватися з членом їхньої вищої національної ради курикулуму), Онтаріо і Альберта (Канада), австралійський, новозеландський, сингапурський.

З Польщі нам цікавіший був досвід саме цивілізаційної боротьби, яка досі триває – формування професійного капіталу, коли є різні середовища, партисипативність, коли ми шукаємо спільного рішення. У них реванш зараз, і до нас можуть бути закиди: ви з Польщі взяли, а вони усвідомили, що не мали рацію. Але насправді там відбувається реакційний реванш.

Базові навчальні плани Сингапуру, Японії і Південної Кореї ми порівнювали разом з академіками – дивилися, як там розподілені предмети. Там є цікаві рішення, які б були нам корисні з огляду на мовну проблему. Наприклад, у сингапурських школах частину предметів початкової школи (з першого класу) викладають англійською мовою, а другу – місцевою.

Перше. Ми намагалися побудувати Стандарт так, щоб усе починалося від зацікавленості дитини. Щоб вона починала досліджувати те, що її зацікавило, щоб брала в руки книжку, яка її зацікавила, і від того розбудовувати культуру дослідження чи читання.

Нам опоненти дорікали: “Що це ви пишете на першій позиції “обираю книжку”? Нехай він спочатку читати навчиться”. Зараз це шоста позиція. Хоча ми вважаємо, що цікавіше, якби він взяв книжку, яка його зацікавила, і на ній йому допомогли б навчитися читати.

Друге. Ми вводимо помилку в ранг нормального елементу навчального процесу. У Стандарті чітко написано, що не треба боротися з помилкою, а визнати, що вона є нормальним складником дослідження. У такий спосіб, можна сподіватися, страх помилки поступово подолається.

Третє. У нас написано про радість від пізнання нового, насолоду від творчості, читання задля задоволення. Тобто ті речі, які в нас були викладені в принципах (у загальній частині – ред.), все-таки розсипані по обов’язкових результатах.

Є ще таке, що нам важко було відстояти. Наприклад, очікувані результати, які сформульовані в такий спосіб, що дитина намагається, пробує. А як ви будете міряти, що намагається? Я жартома відповідаю, що немає нічого легшого – за кількістю спроб.

Насправді ти не можеш (і не мусиш!) досягти результату з першої спроби. Тут провідна роль – за формувальним оцінюванням, відстежуванням поступу дитини, зокрема й через самооцінювання. І треба батькам наголосити, що підсумкове оцінювання – для того, щоб поміряти якість, тобто вибірково. В жодному разі не для визначення подальшої долі учнів.

Ми виходимо з того, що навіть якщо ми трохи передамо куті меду – з м’якими вміннями, то все-таки вчитель за традицією своє зробить. Він уміє навчити дитину читати і писати – він не вміє іншого.

І тут так само їх потрібно позбавити страху помилки. Вчитель не повинен знати відповіді на всі дитячі запитання, він повинен уміти спрямувати дитину на те, щоб вона сама знайшла відповідь. Тим паче коли ми кажемо, що зміст вторинний.

Точно. Насправді зараз нас критикують, що ми перевантажили освітню програму. Але ми її перевантажили не змістом, бо змісту в Стандарті справді нема. Там є уміння, пов’язане з досвідом і компетентністю.

Зі Стандартом – ні. Я припустив би радше (це парадоксальна думка): НУШ могла би існувати за чинними навчальними програмами, але на основі нового Стандарту.

Є приклади – Альберта чи Онтаріо. Програми створювали в 90-х роках, після чого робили програмні документи, де розставлялися акценти щодо компетентностей. І вчитель мав модифікувати під це чинні навчальні програми. Тоді може б ми уникнули боротьби з вітряками.

Але в нашій культурі, коли навчальна програма одна, це теж був би ризикований крок. Хоча, маючи одну і відкривши поле для створення інших, ми могли б цю ситуацію наповнити реальною свободою. Але ми це вже подолали, і не варто про це думати.

За матеріалами "Вікторія Топол, Галина Титиш, спеціально для “Нової української школи”

24-та школа ніяк не вирізняється зі стіни львівських кам’яниць, щільно притулених боками одна до одної. Не виступає вперед, не провалюється в затінений дворик. Незнайомці з легкістю можуть її не помітити, якщо не зачепляться поглядом за дві таблички – польську і українську (це школа з польською мовою навчання), які кожна по-своєму розповідають, що тут вчаться діти.

Але нічого не вказує на те, що тут вчителює Олена Леонідівна, яка вже вісім років працює так, як тільки з наступного року почнуть 22 тисячі вчителів початкових класів: навчає в групах, інтегрує предмети, використовує проектне навчання і сама обирає методики, за якими діти вчаться писати і читати.   

Двадцять п’ять років тому студентка слов’яністики почула слова, які визначили її майбутнє: “Не знаю, ображу тебе чи втішу, але ти – природжений вчитель”. Так після місячної обов’язкової практики в школі Олена передумала бути перекладачкою і несподівано для себе стала вчителькою.

Роботу розпочала наприкінці 80-х, коли про освітні інновації говорити було і рано, і складно. Все, що вдалося, – випросити в директора особливі п’ятниці: раз на тиждень переставляла парти для роботи в групах. Кожна дитина заводила великий п’ятничний зошит, в якому завдання можна було виконувати різними кольорами. Ці зошити Олена не перевіряла, а оцінки ставила лише за активність.

“Не знаю, звідки я це все взяла. Потім виявилося, що я інтуїтивно робила дуже багато речей, описаних у методиках”.

Сьогодні пані Хелена (так ім’я “Олена” звучить польською) працює в четвертому класі за принципами “Лицем до дитини”. Учні цього класу всього кілька разів сиділи за партами, виставленими у звичайні ряди, а особливі зошити-книжечки є в них ледь не на кожну тему.

Своє перше слово учні пані Хелени пишуть у першому класі в перший тиждень навчання. Без довгого заучування букв і безперестанного складання їх у склади.

Марічка виймає з мішечка принесені з дому зошити-книжки (їх друкує і оформлює на звичайному папері вчителька) – про міста, пори року, явища природи, кольори. Як і кожен тиждень, ці книжки стосуються вивчення певної теми з погляду різних дисциплін.

Дівчинка показує першу книжечку і перші, ще хиткі і непевні, букви свого імені.

“А як ви знали, що писати?”, – просить пригадати пані Хелена.

“У нас були бейджики!”, – діти біжать до шафи і за хвилину повертаються з прикріпленими іменами, ніби учасники поважної конференції.

“А ще ми писали казочки. Нам давали тему. Наприклад, “цирк”. І ми мали зробити самі книжечку про те, що знаємо про цирк. Або про якийсь колір складали казочку. Мені це дуже подобалося і пам’яталося. Після цього думки прилітали про те, які ще можна зробити казочки”, – ділиться один з учнів.

Пані Хелена відкриває “Сині казки”, які народилися з простого розглядання чорнильних клякс. Тут про фіалку, про синю хмаринку-Яринку, синій поїзд, кульку, дзвіночок: “На галявині ріс дзвіночок. Йому було самотньо. Поруч не було жодної квіточки, комашки, чи пташечки…”.

“Я потім це їм видрукувала в окрему книжечку до читання, і вони дуже тішилися. Ті казки вони мені пишуть всюди, постійно і про все на світі”, – сміється вчителька.

Таких збірок оповідань за чотири роки в класу назбиралося вже більше двадцяти.

“А розкажіть, як ми читаємо”, – просить вчителька.

Хтось з дітей підхоплює одну з книжечок. Ось, каже, місця, де можна ставити галочку (якщо учень це знає), знак питання (якщо ні, але хотілося б) і знак оклику (якщо інформація захоплює).

Учні ставлять позначки, обговорюють у групах, а невідоме шукають в енциклопедіях і словниках.

“Вони знають, де що лежить”, – запевняє пані Хелена.

“І нам виходить так цікавіше вчитися, бо по підручниках вчитися трохи “так собі”, – діляться діти. – А коли вчишся по таких книжках – є емоції. Тоді добре запам’ятовуєш”.

На систему навчання від тексту до букви (тобто не за букварем, а методом цілих слів) пані Хелену вісім років тому намовила Людмила Земба, яка була інспектором школи в РАЙВО.

Вчителька й сама помічала, що дітям нудно, бо поки навчишся читати за букварем – мине кілька місяців, за які інтерес до читання встигне померти. Першачки бачать штучність процесу.

І хоча пані Хелена мала застереження до змін, бо навчає дітей двома мовами (а це таки складніше), на курси вона погодилася. Відвідавши школу “Провесінь” і тамтешній урок, зрозуміла, що точно буде навчати по-новому. Як – ще не знала. Але вже мала таку певність.

Матеріали готувала і вдень, і вночі, бо підручниками в першому класі не користувалася. Треба було розробити книжечки, картки з завданнями, інтерактивні вправи. Ходила по школах, які вже мали такий досвід, радилась, запозичала.

А кожен тиждень несе в собі цікавинки: треба принести чи одягнути речі певного кольору. Або принести яблука. Спробувати, порахувати. І коли батьки бачать, що діти швидко і багато дізнаються, то самі пропонують допомогу. Наприклад, з папером для виготовлення книжечок.

Пані Хелена розкручує глобус перед ученицею, яка міцно заплющила очі. За мить дівчинка зупиняє планету, у класі звучить тріумфальне “є!”, і команда континенту “Євразія” виходить презентувати проект: на ватмані розкидані малюнки, текст, кишеньки з фотографіями і вмонтовані книжечки для компактного подання інформації.

Проекти потім розвішають у класі, щоб всі могли їх дослідити. Крім того, кожна команда визначає, на скільки відсотків кожен доклався до спільної роботи. Такий спосіб оцінювання учні придумали самі.

“Чи можу я вам зробити зауваження?”, “чи можу вас трішки покритикувати?”, –впродовж уроку пані Хелена часто ставить дітям ці запитання і завжди отримує згоду.

Пояснює це тим, що до людини будь-якого віку ставиться, як до себе. Отак просто в ній це закладено. А коли діти бачать, що їм довіряють – інакше сприймають вчителя.

“Як на мене, то цього замало, – співчутливо каже команді Євразії пані Хелена. Клас її голосно підтримує. – Тут так багато країн. Як відрізняється Індія від Франції? Тут можна було зробити чудеса. Жаль, що ви не скористалися з цієї нагоди. Але у мене є ідея. Може ми Євразію поділимо ще раз якось інакше? І попрацюємо всі над Євразією?”.

“Так! Так!”

“Але подякуймо цій групі”, – клас береться аплодувати.

Наступна зупинка на глобусі вказує на Австралію. Діти звертають увагу на все, що їх здивувало: на страуса ему, який не літає, бо дуже великий, на собаку дінго, яка не гавкає й інколи може важити, “як хтось з нас – 30 кілограм!”, на те, що кенгуру на континенті більше, аніж людей.

“Тут ми маємо ціле поле для складання математичних завдань, – каже дітям пані Хелена. Інтеграцію дисциплін вона називає нормальним життєвим процесом. Каже, ми ж ніколи не ділимо піцу на певні предмети: ніби вартість – це математика, а інформація про неї – мова.

“Це все дуже цікаво, – підсумовує вчителька, – Дякую, що ви мене навчили. Робимо перерву?”.

“Ні! Ні!”

Власне, пані Хелена часто має таку проблему: діти не хочуть закінчувати урок.

“Оці проекти, – пояснює вчителька – це ми ще навіть не заглядали в підручник! Дати знання – другорядна функція вчителя. А от навчити вчитися для життя – дуже важливо. Головне завдання – бути помічником, порадником, людиною. Просто людиною”.

“Двері нашого класу завжди відкриті – запрошую всіх, бо ми завжди однакові. У мене немає відкритих уроків. Таких ‒ показних, – запевняє вчителька. – Люди думають, що для того, щоб діти провели таку презентацію проектів, треба кілька репетицій. Але вони навчені і звичні”.

Восьмикласниця Аня, яка провчилася в пані Хелени всього рік у четвертому класі, часто з’являється в кабінеті своєї вчительки, аби привітатися. Перший урок пам’ятає досі: як запізнилася і боялась, що сваритимуть.

Не сварили.

“Тут я вперше щось зробила в групі. Пам’ятаю, як ми рахували левів у Львові: одні на лавочках, інші – різьблених, треті – мурованих. Як презентували континенти. У мене була Австралія!”

“При системі, коли кожен тиждень тематичний – пояснює пані Хелена, – у них дуже гарно розвинена асоціативна пам’ять. Я не дивуюся, що Аня пригадала”.

Запитую в двох дівчаток з четвертого класу, що вони знають про навчання в інших школах – що їм розповідають знайомі.

“Що у них завжди нудно. Подружка розказувала, що вони просто беруть підручник і пишуть вправи”, – Поліна не приховує свого нерозуміння таких підходів.

“Тобі то розказували, а я то на своєму тілі відчувала, – Вероніка прийшла до цієї школи в другому класі. – Коли нам було важко зрозуміти, вчителька підкрикувала на нас. Часто. Там зовсім багато задають. Дуже напрягають мозок дитини”.

“Але я вас “напрягаю” не менше, повір, – каже пані Хелена. – Просто в трошки інший спосіб“.

“Так, – дівчинка киває, – не силою, а питаннями“.

Діти готові розказувати про своє навчання без упину: про гномика Круасанчика, який живе в книжечках, геть нічого не знає, і його треба постійно вчити. Про спеціальний зошит, куди вони записують, що прочитали за тиждень. Про те, як обмінюються книжками і як вибирали з прочитаного найсмішніше і реготали на уроці. Як проводять одне одному уроки з трудового навчання. Як створили в класі кулінарний центр і напекли налисників з бананами й малиною для школи.

Крім того, у класу немає звичайних “штучних” фізкульт-хвилинок, зате є кольорові кути. Усе відбувається так: вчителька ставить запитання, яке стосується теми уроку, і дає варіанти відповіді. Кожен кут відповідає одному з варіантів. Так, переконує вчителька, рух дітей є природнім.

А ще вони одне одного вчать, бо працюють за методикою “навчаючи вчусь” – коли учень ділиться з групою інформацією, яку опанував. Так увесь клас, каже пані Хелена, вчиться дуже швидко і набагато краще, аніж коли б вчитель читав лекцію.

“У нас, напевно, найдивніший у світі клас”, – сміється хлопчик.

У своїй школі пані Хелена послідовників не має. Коли колеги просили поділитися досвідом – вона поділилася. Але, каже, люди якось одразу це відкинули. Сказали, що надзвичайно важко. І що будуть працювати, як вважають за потрібне. Переконувати нікого вчителька не стала і вибрала для себе статус білої ворони.

“Мені легше бути вчителем, близьким дітям. І ви бачите результати. Діти абсолютно відкриті, живі і відверті. Не бояться висловлювати свою думку і знають, що за це не буде кари. Це дуже цінно”.

У класі на групу подовженого дня залишаються кілька дітей. Поки вчителька зайнята розмовою зі мною, репетирують колядки польською мовою. Від “Свята ніч, тиха ніч” робиться святково і затишно. “Трохи тихіше, трошечки тихіше”, –просить вчителька.

Ми говоримо про новий Стандарт і зміни, через які мають пройти вчителі: “Складно, але реально”, – оцінює пані Хелена. Тільки зауважує, що мало часу відведено на підготовку – і матеріалів, і вчителів. У Польщі, наводить приклад, коли відбувалася реформа, було кілька років для написання підручників.

“Насправді, сьогодні найбільша проблема – це зміна свідомості вчителя. Більшість працюють як? Мене колись навчили, то чому я маю змінюватися? Мені мають привести готового учня, який має сісти ось так (складає руку на руку), слухати і визнавати мене як авторитета. Але сучасних малявок треба переконувати, чому треба робити так, а не інакше. У нас є вибір: або ми їх відвертаємо від школи, або органічно вводимо в цей процес.

Людина має вчитися впродовж життя. Змінюватися. Якщо вчитель того не робить, то треба задуматися над зміною фаху. Але якщо це таки моє – треба докладати зусиль. Семінари, вебінари, самонавчання, методичні центри, література. Треба тільки бажання. Себе довчити можна запросто”.

Власне себе пані Хелена відносить до тих людей, які завжди беруть у чомусь участь, щоб бути “в тонусі” і відчувати здорову конкуренцію. Остання з її перемог – у конкурсі “Творчий вчитель польської мови”.

“Свята ніч, тиха ніч”, – діти забувають про прохання вчительки й знову хвилею наповнюють клас гучним співом.

“Трохи тихіше, трошечки тихіше”.

Пані Хелена перераховує: чоловік, двоє дітей, двоє онуків, собака. Чим далі, тим більше ставить собі запитання, як усе встигає.

“Але мушу! Бо Нова українська школа висунула вимоги, і ми так говорили з творчими вчителями, що якщо цього всього не донесемо – то хто? Ми працюємо з дітьми, це не деталі до чогось, які можна зробити гірше чи краще. Вони виростають цікавими і трошечки іншими: більш розкутими і навченими знаходити себе. Знаєте, я коли переступаю поріг школи, то забуваю про всі негаразди.

Я на роботу біжу“.

За матеріалами "Надія Швадчак, “Нова українська школа”

Державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти» (Лист від 28.12.2017 за № 21.1/10-2961) повідомляє, що  редакція часопису «Розкажіть онуку» за консультаційно-інформаційної підтримки Інституту модернізації змісту освіти проводять Всеукраїнську акцію «Разом до Нової школи» для вчителів початкових класів, вихователів дитячих садків та педагогічних працівників позашкільних установ.

Акція організована з метою  виявлення, поширення та популяризація кращого досвіду роботи вчителів початкових класів, вихователів закладів дошкільної  освіти, викладачів позашкільних дитячих установ, які формують життєві компетентності, необхідні для успішної самореалізації у житті, навчанні та праці, особистість, громадянську позицію здобувача освіти Нової української школи; роблять освітній процес цікавим, захоплюючим.

Враховуючи важливість ознайомлення педагогічної громадськості з інноваційною діяльністю освітян, які створюють умови для розвитку інтелектуального, творчого та фізичного потенціалу дітей, запрошуємо педагогів закладів дошкільної  освіти різних типів і форм власності прийняти участь у Всеукраїнській акції.

• Умови проведення акції

Підвищення кваліфікації? Звучить надто формально й нецікаво. А як щодо неформальної освіти? Ми склали список можливостей, як можна отримати освіту самостійно. Це підбірка проектів та заходів, які допоможуть вам тримати себе в освітньому тонусі.

До речі, такі курси можна буде зарахувати замість підвищення кваліфікації в Інститутах післядипломної педагогічної освіти (ІППО).

І. Центр інноваційної освіти Про.Світ

Місто: по всій Україні

Для кого: для всіх вчителів та керівників

Хто готує: експерти з освіти та вчителі-практики

Ціна: безкоштовно

Ця організація робить тренінги, лекції і школи для вчителів та адміністрацій шкіл. Вони, здебільшого, стосуються того, як змінювати освіту в школах, втілювати проекти та впроваджувати інноваційні методики викладання. Про.Світ також організовує проекти з системної роботи в школах. Наприклад, з березня 2017 року у Львові триває проект Школа 3.0, у рамках якого протягом року зі школами працюють експерти задля поліпшення комунікації з учнями, батьками, побудови хороших стосунків у колективі. Окрім того, “Про.Світ” оголосив набір на семінар “EdLabs: як реалізувати шкільну ініціативу?”, що відбудеться 23 вересня у Києві. Щоб не проґавити інші події, слідкуйте за оновленнями на сторінці у Facebook.

ІІ. Освіторія

Місто: Київ

Для кого: для всіх вчителів та директорів

Хто готує: експерти з освіти та вчителі-практики

Ціна: переважно безкоштовно

Це громадська спілка, яка організовує тренінги і майстер-класи для вчителів у Києві. Серед тем, які вже було охоплено, – розвиток критичного мислення, використання інформаційно-комунікаційних технологій в освіті, креативні педагогічні стратегії. За оновленнями зручно слідкувати на Facebook-сторінці спілки. Додатково “Освіторія” заснувала портал iLearn, де ви разом з учнями можете готуватись до ЗНО, а також замовити для них вебінар з певного предмету.

ІІІ. EdCamp

Місто: по всій Україні

Для кого: для всіх учителів та керівників

Хто готує: українські та закордонні експерти з освіти, учителі-практики

Ціна: безкоштовно

Це організація, яка проводить освітню неформальну конференцію (або(не)конференцію). Вона відбувається щовесни у Харкові та об”єднує сотні освітян з усієї країни. Тут можна дізнатись про нові освітні практики, навчитесь мотивувати учнів, створювати сприятливе освітнє середовище та отримати розуміння, як можна реформувати освіту на рівні однієї школи та цілої країни. EdCamp – це можливість не лише одержати нові знання, а й налагодити контакти з учителями та експертами з освіти як з України, так і з-закордону. Окрім цієї масштабної події, організація реалізовує маленькірегіональні конференції (до 100 учасників) по всій Україні.

Окрім того, організація має проект ЕдМандро, у рамках якого вчителі можуть поїхати в інші країни, щоб подивитись, як там працює шкільна освіта. Також у вас є можливість потрапити на тренінги, що проводить EdCamp у рамках ініціативи “Центр підвищення кваліфікації”. Щоб отримувати інформацію про події, заповніть цю форму.

IV. Empatia.pro

Місто: Київ

Для кого: для всіх вчителів, директорів та представників управлінь освіти

Хто готує: українські та закордонні спеціалісти із ненасильницького спілкування, психологи

Ціна: участь у тренінгах коштує від 1500 до 6000 гривень

Портал Empatia.pro Просвітницької ініціативи “Empatia – простір емоційного розвитку” – це осередок інноваційних знань з передових гуманітарних технологій світу. Тут зібрані корисні матеріали з психології розвитку, ефективних та об”єднуючих комунікацій на базі методу ненасильницького комунікування Маршалла Розенберга, розвитку емоційного інтелекту, формування характеру тощо, а також анонси заходів на ці теми.

Наприклад, зараз триває набір на дводенний (23–24 вересня)практичний тренінг з ненасильницького спілкування з Евою Рамбалою – тренером Міжнародного центру ненасильницького спілкування (CNVC), одноденний тренінг “Освіта, спрямована на виховання цінностей, сил характеру і чеснот” (16 вересня) інтегрального психолога і освітолога Катерини Ясько та 3-годинну лекцію для батьків і вчителів “Інтегральне батьківство” (8 жовтня), яку проведе автор інтегральної моделі STAGES, всесвітньо відомий дослідник, тренер і організатор трансформаційних контейнерів Террі О’Фаллон.

Усі новини та анонси заходів Empatia.pro легко відслідковувати на однойменній сторінці у Facebook.

V. Центр інноваційної освіти

Місто: по всій Україні

Для кого: для всіх вчителів та директорів

Хто готує: експерти з освіти, вчителі-практики

Ціна: від 85 гривень за повний день навчання з однієї особи + доїзд тренерів у вашу школу

Це тренінговий центр, який готує авторські курси. Серед них немає предметних – вони присвячені сучасним методикам викладання, тому підходять для всіх вчителів. Сюди входять: інформаційно-комунікаційна компетентність педагога, використання планшетів, ноутбуків та смартфонів в освітньому процесі, хмарні технології в освіті, візуалізація навчальних матеріалів тощо. Окрім того, є курси, що будуть корисні керівникам освітніх закладів – наприклад, про фандрайзинг (залучення коштів).

Навчання відбувається на базі освітнього закладу. Замовити тренінг можна, заповнивши заявку та зазначивши теми, що вас цікавлять. Центр надішле вам детальний опис навчання (формат, умови тощо), після чого тренери приїдуть до вас у школу (доїзд можливий у будь-який регіон). Учасники тренінгу отримають сертифікати.

VI. Майбутні (Школа викладачів)

Місто: Київ

Для кого: для всіх викладачів

Хто готує: експерти з освіти та викладачі-практики

Ціна: Два дні – 1800 гривень, три дні – 2700 гривень

Спочатку проект “Майбутні” задумувався лише як школа для підлітків. Та згодом організатори зробили школу для батьків, а тепер-от оголосили вже третій набір на Школу викладачів, що відбудеться з 22 до 24 вересня у Києві.

Це школа, на якій ви навчитесь створювати освітнє середовище та бачити в дитині майбутнього дорослого. На думку організаторів, це допоможе взаємодіяти з нею, підбирати контент та залишати максимум для її свободи. Заявку на участь можна подати до 15 вересня.

VII. Лабораторія освітніх змін

Місто: Одеса

Для кого: для всіх вчителів

Хто готує: експерти з освіти

Ціна: безкоштовно

Це тренінговий центр для вчителів та адміністраторів освіти. Він проводить безкоштовні семінари, тренінги та воркшопи. Серед уже охоплених тем – освіта у Фінляндії, вальдорфська педагогіка, освіта у Мадриді, та як організувати альтернативну школу.

За появою нових подій зручно слідкувати у Facebook

VIII. Українська академія лідерства

Місто: Київ

Для кого: для всіх вчителів

Хто готує: експерти з освіти та лідери думок з різних суспільних сфер

Ціна: безкоштовно

Спочатку це була лише 10-місячна формаційна програма для випускників шкіл, де вони навчаються лідерським якостям та суспільній відповідальності, вчаться реалізовувати соціальні проекти та розвиваються інтелектуально. Та УАЛ почала організовувати події для вчителів, спрямовані на розвиток лідерських навичок. Також слідкуйте за оновленнями на сторінці УАЛ у Facebook.

IX. Education Cluster

Місто: Одеса

Для кого: для всіх вчителів

Хто готує: експерти з освіти

Ціна: безкоштовно

Це об”єднання громадських організацій, фондів, департаментів та ініціатив у сфері освіти. Його мета – модернізація системи освіти, в рамках якої Кластер організовує події. Зокрема, вже були події про школу майбутнього, програмування, а також освітня лабораторія, де вчителі розробляли власні проекти. Слідкуйте за оновленнями у Facebook.

Х. Центр нової освіти Івана Іванова

Місто: по всій Україні

Для кого: для всіх вчителів

Хто готує: учитель-експерт Microsoft та тренер міжнародних програм Intel Іван Іванов

Ціна: 3200 гривень з групи (не більше 25 осіб)

Це тренінговий центр, який навчає вчителів на базі шкіл. Щоб запросити Івана Іванова до вашої школи, потрібно залишити заявку на сайті та сформулювати потреби колективу. Після цього експерт складе детальний план навчання та приїде до вас у школу. Від вас потрібні приміщення з інтернетом та проектором, забезпечення вартості дороги та місце для ночівлі, якщо ви замовили 2 і більше тренінгів. Приблизна тривалість тренінгу – 6 годин, але вона може змінитись в індивідуальному порядку. Серед тем – інструменти сучасного педагога, повноцінне використання інтерактивної дошки, розробка електронних курсів, змішане навчання тощо. Якщо ж ви не визначились із темою, то вам у цьому допоможуть. По закінченні навчання ви отримаєте сертифікат.

ХІ. Prometheus

Місто: по всій Україні

Для кого: для всіх вчителів

Хто готує: учителі та есперти

Ціна:безкоштовно

«Prometheus» – громадський проект масових відкритих онлайн-курсів (МВОК). У співпраці з викладачами кращих ВНЗ України створюють та розміщують МВОК на власній онлайн-платформі та надаютьбезкоштовну можливість університетам, організаціям та провідним компаніям публікувати та розповсюджувати курси на цій платформі. Важливо, що після завершення курсів відкривається безкоштовний онлайн-доступ до найкращих навчальних курсів університетського рівня всім охочим в Україні.

ХІІ. Освітня платформа з розвитку критичног мислення "КритМислОП"

Місто: по всій Україні

Для кого: для всіх вчителів

Хто готує: О.Пометун, Член-кореспондент НАПН України, доктор пед. наук, професорка; І.Сущенко спеціаліст з інновацій в освітній галузі

Ціна: 400 грн.

Освітня платформа з розвитку критичного мислення «КритМислОП» створена командою експертів, які мають більше ніж 15-річний досвід розробки та впровадження у практику нових освітніх продуктів у сфері КМ. Це єдиний в українському освітньому простор системного навчального курсу «Основи критичного мислення». Команда веде активну тренерську й викладацьку діяльність — понад 970 навчальних семінарів й тренінгів з методики розвитку критичного мислення для різних категорій освітян і бізнесу.

У наш час технології та освіта сплетені досить тісно, практично у кожного вчителя є свої улюблені технологічні інструменти, які він використовує у своїй роботі, і які дозволяють йому дістати увагу учнів під час цікавих, захоплюючих шкільних занять.

Але як і все, що має відношення до технології, інструменти безперервно оновлюються, а старі стверджуються, розширюючи сферу застосування або просто додаючи нові функції, більш актуальні для сучасної освіти і затребувані найбільш технологічно підкованими вчителями.

Далі представлений список деяких інструментів освітніх технологій, які зараз так необхідні у арсеналі кожного вчителя, чи то для особистого використання або ж у якості навчальних посібників у педагогічному процесі.

Соціальні аспекти навчання

Наступні інструменти використовують потужності соціальних медіа задля допомоги учням у процесі навчання, а вчителям для взаємодії.

1. Edmodo: Edmodo – це освітній сайт, який являє собою усічену соціальну мережу за типом Facebook або ВКонтакте, яка дозволяє спілкуватися вчителям та учням, об’єднавшись навколо процесу навчання у школі. Є також можливість робити записи російською мовою.

2. Grockit: Grockit об’єднує учнів під час навчання, що проходить курсами на цьому великому соціальному сайті.

3. EduBlogs: EduBlogs пропонує надійне і безпечне місце для ведення блогів, як для себе, так і для всього вашого класу.

4. Skype: Skype може бути відмінним інструментом для підтримки зв’язку з іншими педагогами або навіть участі в нарадах у режимі онлайн. Більше того, він може допомогти вчителям співпрацювати з іншими класами, навіть в інших країнах.

5. Wikispaces: Wikispaces дозволяє вчителю поділитися онлайн зі своїми учнями уроками, медіа та іншими матеріалами, дати їм можливість об’єднатися один з одним для співпраці з метою побудови своїх власних освітніх Wiki на Wikispaces.

6. Pinterest: на Pinterest ви можете прикріпити практично будь-яке зображення, яке ви вважаєте цікавим і важливим для розміщення, багато вчителів використовують його як сховище розгорнутих планів уроків, проектів і різних надихаючих матеріалів.

7. Schoology: завдяки соціальному сайту Schoology освітяни можуть керувати заняттями, залучати до них учнів, обмінюватися контентом і спілкуватися з іншими вчителями.

8. Quora: незважаючи на те, що Quora може використовуватися для широкого спектру різних цілей, він слугує відмінним інструментом для педагогів. Його можна використовувати для співпраці і спілкування з іншими професіоналами даної сфери або для залучення школярів у дискусії після занять.

9. Ning: Ning дозволяє будь-якому користувачеві створювати персоналізовані соціальні мережі, які можна чудово використовувати як педагогам, так і учням.

10. OpenStudy: ви можете мотивувати школярів на спільну колективну роботу з вивчення навчального матеріалу, використовуючи соціальний сайт OpenStudy.

11. ePals: одним з найбільш незаперечних переваг Інтернету є можливість зв’язатися з ким завгодно і де завгодно. ePals цим якраз і займається, але орієнтується при цьому на учнів, допомагаючи їм вивчати мови і розуміти різні культури, що відрізняються від їхніх власних.

Безпосередньо навчання

Наступні освітні інструменти допоможуть вам зробити уроки захоплюючими, веселими і цікавими, а головне, більш ефективними.

12. Khan Academy: Khan Academy – багато вчителів використовують цю прекрасну колекцію матеріалів з математики, природничих наук, а також лекції з фінансів і всілякі вікторини, щоб доповнити свої навчальні матеріали.

13. MangaHigh: MangaHigh пропонує вчителям величезну кількість освітніх ресурсів на базі ігрового навчання з математики.

14. FunBrain: якщо ви шукаєте велику колекцію навчальних ігор, ви можете сміливо зупинитися на FunBrain. Тут вчителі можуть знайти для себе наочні захоплюючі і веселі посібники з математики і читання.

15. Educreations: Educreations – це дивовижний онлайн-інструмент для iPad, який дозволяє вчителям (або учням) створювати навчальне відео відповідно до заданої теми. Ідеальний варіант для навчання або демонстрації учнями своїх знань.

16. Animoto: Animoto дозволяє легко створювати відео-уроки або презентації для школи та обмінюватися ними з учнями.

17. Socrative: Socrative доступний для комп’ютерів, мобільних пристроїв і планшетів, це система учнівських відповідей за допомогою ігор та вправ, які можна проходити на будь-якому пристрої. Більше того, вчителі можуть легко відстежувати успіхи учнів і оцінювати їх.

18. Knewton: адаптоване навчання активно обговорюється в даний час і Knewton дозволяє кожному вчителю отримати до нього доступ і активно використовувати. Сайт персоналізує навчальний онлайн контент для кожного студента відповідно до його або її індивідуальних потреб.

19. Kerpoof: на Kerpoof учні можуть отримати незабутню творчу самореалізацію у процесі навчання, використовуючи ігри, інтерактивні заходи, інструменти малювання і багато іншого, що буде для них одночасно і захоплюючим, і пізнавальним.

20. StudySync: StudySync – це освітня платформа з повнофункціональним інструментарієм для викладання та навчання, включаючи цифрову бібліотеку, щотижневі публікації практичного призначення, онлайн-твори і експертні оцінки, базові завдання і мультимедійні уроки. Цей сайт може надати велику допомогу у проведенні шкільних уроків.

21. CarrotSticks: на сайті CarrotSticks вчителі можуть скористатися широким спектром навчальних ігор з математики, даючи школярам можливість попрактикуватися із задоволенням.

Планування уроку та інструментарій

Використовуючи наступні технічні інструменти, ви зможете об’єднати тематично важливі уроки і створення дивовижних і незабутніх учнівських проектів.

22. Teachers Pay Teachers: у вас є відмінні уроки, якими ви хотіли б поділитися? Шукаєте що додати до власного уроку? На сайті Teachers Pay Teachers ви можете зробити обидві речі: продати власні матеріали для проведення шкільного заняття, а також придбати високоякісні ресурси, запропоновані іншими вчителями.

23. Planboard: Planboard – цей дивовижний онлайн-інструмент створений спеціально для вчителів, з ним ви можете оцінити і упевнитися, наскільки добре організовані ваші уроки і наскільки правильно проходить ваш шкільний день.

24. Timetoast: Timetoast є досить-таки відмінним інструментом для учнівських проектів, що дозволяє їм створити зручний, інтерактивний графік реалізації проекту по хвилинах.

25. Capzles: на Capzles представлено безліч різних можливостей для проведення шкільного уроку, там неодмінно знайдеться додаток, що буде відповідати вашим потребам. Capzles дозволяє легко зібрати в одному місці різні мультимедіа, такі як фотографії, відео, документи і навіть пости у блогах, що робить його ідеальним для викладання, навчання або створення онлайн-проектів.

26. Prezi: хочете створити презентації, від яких ваші учні будуть у захваті? Скористайтеся таким онлайн-інструментом як Prezi, який дозволяє легко перетворити ваш урок у щось неймовірне, і навіть дозволяє співпрацювати з учителями.

27. Wordle: створюйте приголомшливі хмари слів за допомогою Wordle, вони стануть відмінним доповненням до уроків (будь-якої) мови.

28. QR-коди: QR-коди (або quick response codes, швидкі коди відповіді) у сфері освіти можна зустріти все частіше і частіше. Якщо ви хочете бути в тренді, вам знадобиться інструмент для створення і управління кодами – такий як Delivr, а також для читання кодів, як будь-який з тих, які перераховані на цьому сайті.

29. Quizlet: Quizlet полегшує педагогам процес створення навчальних посібників для школярів, особливо різних карток, які допомагають легко запам’ятати важливу інформацію.

30. MasteryConnect: наскільки успішність ваших учнів знаходиться у відповідності з державними та іншими базовими стандартами? MasterConnect дозволяє її легко відстежувати і аналізувати, як і інші особливості навчання школярів.

31. Google Docs: за допомогою (російськомовного) Google Docs педагоги разом з учнями та колегами можуть створювати і спільно використовувати документи, презентації, електронні таблиці, а також залишати відгуки та враження про створені учнями проекти.

32. YouTube: не всі школи дозволяють використовувати YouTube, але ж на сайті представлено безліч прекрасних навчальних матеріалів для занять у школі. Є навіть спеціальний освітній канал, орієнтований тільки на вчителів та учнів.

33. TED-Ed: TED є не тільки прекрасним сайтом для отримання натхнення, але також містить численне відео, яке структурується за темою і неодмінно стане корисним для навчання буквально всьому: починаючи з того, як працює болезаспокійливий засіб до шекспірівських сонетів.

34. Glogster: Glogster – це соціальний сервіс, який дозволяє комбінувати музику, фотографії, відео та багато іншого, що ви тільки побажаєте. Тобто дозволяє створювати мультимедійні постери, плакати тощо. Це відмінний спосіб для створення навчальних матеріалів і зручний інструмент для творчих проектів.

35. Creaza: хочете взяти із собою у ХХІ століття свої шкільні проекти? Creaza допоможе вам здійснити задумане, пропонуючи інструменти для мозкового штурму, створення мультфільмів, а також редагування аудіо та відеоматеріалів.

36. Mentor Mob: На Mentor Mob ви чи ваші учні можете створити навчальний плейлист, що є, по суті, колекцією високоякісних матеріалів, які ви можете використовувати для вивчення конкретної концепції.

Корисні інструменти

Наступні інструменти допоможуть вам залишатися на зв’язку, організовувати, а також нарощувати легкість побудови мультимедійних уроків і засобів навчання.

37. Evernote: ви можете збирати прекрасні ідеї, фотографії, записи або ще що-небудь цікаве на своєму акаунті Evernote (російськомовному), маючи доступ до нього у будь-якому місці. Це той інструмент, який ви повинні мати у себе при плануванні уроків.

38. Twitter: в освіті існує безліч способів використання Twitter. Вчителі можуть зв’язуватися з іншими педагогами, брати участь у чатах, ділитися своїми ідеями, або навіть використовувати Twitter під час уроків, щоб достукатися до учнів.

39. Google Education: Google пропонує цілий ряд цікавих ресурсів, що стосуються освітніх технологій для вчителів, в тому числі електронну пошту і сумісні з нею додатки, відео, плани уроків, професійний розвиток і навіть освітні гранти.

40. Dropbox: за допомогою простого безкоштовного (російськомовного) сервісу Dropbox легко зберігати, обмінюватися, і мати доступ до всілякої інформації з будь-якої точки світу.

41. Diigo: Diigo дозволяє використовувати Інтернет немов паперові матеріали, створюючи можливість під час читання щось підкреслити, виділити, зробити закладки, замітки або навіть прикріпити стікер.

42. Apple iPad: Apple iPad – це один з найбільш затребуваних, хоча і вартісних, високотехнологічних інструментів, які використовуються у проведенні сучасних шкільних уроків. Він став улюбленцем педагогів і школярів в багатьох країнах світу.

43. Aviary: Aviary являє собою набір інструментів, які дозволяють легко редагувати зображення, ефекти, зразки, музику та аудіо або ж створювати і змінювати скріни.

44. Jing: якщо ви навчаєте дітей, розповідаючи їм про технології, або про що-небудь інше, хороша програма скріншоту буде вам просто необхідна. Jing – це відмінний вибір, який дозволяє вчителям робити скріншоти у вигляді зображень, відео, редагувати їх і обмінюватися результатами.

45. Popplet: ви і ваші учні можете використовувати Popplet, щоб обговорювати важливі ідеї, створювати інтелектуальні карти, обмінюватися і співпрацювати.

46. Google Earth: Google Earth (російськомовний) може використовуватися як дивовижний і швидкий спосіб навчити учнів географії або розповісти про геологію, про те, що відбувається в будь-якій точці світу.

47. DonorsChoose: вам необхідно фінансування вашого шкільного проекту? Ви можете отримати його за допомогою сайту DonorsChoose, який з’єднує нужденних вчителів з охочими надати фінансову допомогу.

48. SlideShare: на SlideShare ви можете завантажити свої презентації, документи, відео та обмінюватися ними з учнями та колегами. І навіть більше, ви можете скористатися матеріалами, які виклали інші користувачі сайту.

49. LiveBinders: LiveBinders як технологічний інструмент дозволяє зібрати і систематизувати різні ресурси, а також надає інструменти для підключення та роботи інтерактивної дошки.

50. AudioBoo: за допомогою такого інструменту як AudioBoo, ви зможете записати і поділитися аудіо з вашими учнями.